Вітаю Вас, Гість

Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки

(Конституція України, ст. 57)

 

 

Правовий статус людини -  це її юридино закріплене становище у суспільстві, сукупність прав і обов'язків, відповідальності та гарантій. Основу цього статусу складає конституційно-правовий статус, який базується на принципах:

 

  • загальності прав, свобод і обов'язків людини і громадянина;
  • рівності;
  • єдності прав і обов'язків;
  • гарантованості прав і свобод;
  • невід'ємності прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина;
  • взаємної відповідальності держави і громадянина;
  • невичерпності конституційності прав і свобод людини та громадянина;
  • вільного розвитку особистості.

Права людини - це захищена і гарантована державою можливість щось робити і здійснювати.Тобто можливість людини здійснювати певні дії для задоволення своїх життєво важливих матеріальних і духовних інтересів та потреб, встановлені державою і закріплені нормативно.

Свободи людини - це відсутність яких-небудь обмежень, утисків у чомусь (діяльності, поведінці), можливість вибору моделі поведінки. Те саме, що права, але здійснюються самостійно і від держави вимагається лише не обмежувати можливості для реалізації цих свобод. 

Обов'язки людини - встановлена державою межа та міра обов'язкової поведінки, невиконання якої тягне настання юридичної відповідальності.

Конституція України визначає такі групи прав людини і громадянина:

Особисті права:

  • право на життя, на недоторканість особи, житла (ст. 27, 28, 29, 30);
  • на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної кореспонденції (ст. 31);
  • право на приватне життя, невтручання у нього (ст.32);
  • на вибір місця проживання, свободу пересування (ст.33);
  • на свободу власної думки і слова, на вільне волевиявлення своїх поглядів і переконань (ст.34);
  • на свободу світогляду і віросповідання (ст.35).

Політичні права:

  • право брати участь в управлінні державними та громадськими справами (ст. 38);
  • обговорювати і приймати закони та рішення загальнодержавного і місцевого значення (ст.39);
  • надсилати індивідуальні і колективні звернення до державних органів (ст. 40);
  • утворювати і брати участь у роботі об'єднань громадян (ст. 36, 37);
  • обирати і бути обраним до державних орнанів місцевого самоврядування тощо (ст.38).

Економічні права:

  • право на приватну власність (ст. 41);
  • право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42);
  • право на працю; (ст. 43);
  • можливість вибору роду занять і роботи за своїм покликанням (ст. 43);
  • право на справедливу оплату праці (ст. 43);
  • право на страйк (ст. 44);
  • право на відпочинок (ст.45).

Соціальні права:

  • право на охорону здорв'я (ст.49);
  • право на житло (ст.47);
  • право на матеріальне забезпечення в старості, в разі хвороби, втрати працездатності (ст. 46);
  • право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї тощо (ст. 48);

Екологічні права:

  • право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст.50);
  • на екологічно безпечні продукти харчування та предмети побуту (ст.50);
  • на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50);

Культурні права:

  • право на освіту (ст.53);
  • право на користування досягеннями вітчизняної і світової культури (ст.54);
  • право на свободу наукової, технічної та художньої творчості (ст. 54);
  • право на захист інтелектуальної власності (ст.54).

Гарантії здійснення прав і свобод:

Національні (внутрішньодержавні):

  • зверення до суду для захисту конституційних прав і свобод на підставі Конституції (ст.8, 55);
  • рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності (ст. 43);
  • визначена законом максимальна тривалість робочого часу та мінімальна тривалість відпочинку (ст. 45);
  • загальнообов'язкове державне страхування (ст. 46);
  • захист прав Уповноваженим Верховної Ради з прав людини (ст. 55);
  • право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань (ст. 55);
  • відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної або моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю (ст. 56).

Міжнародно-правові:

  • право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися до міжнародних судових установ або до відповідних органів міжнародних організацій, членом чи учасником яких є Україна (ст.55).

Права дитини:

Міжнародні та державні законодавчі акти, які регулюють права людини:

При підготовці сторінки використані джерела:

  • Конституція України.
  • Ратушняк С.П., Правознавство. Зовнішнє оцінювання. Довідник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2008.
  • Шпиталенко Г.А., Шпиталенко Р.Б. Основи правознавства: Навч. посібник./ За заг. ред. І.П.Лаврінчук. - К: Каравела,  2004.
  • Нартов В.В. Основи правознавчтва у визначеннях, таблицях і схемах. - 6-е вид., випр. - Х: Веста: Вид-во "Ранок". 2005.

ПАМ’ЯТКА

щодо шляхів врегулювання конфлікту інтересів

Мета пам’ятки – працівникам Рівненського професійного ліцею та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з ключовими положеннями запровадженої системи запобігання конфлікту інтересів, порядком та шляхами його врегулювання.

Конфліктом інтересів є суперечність між приватними майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

З метою інформування публікуємо окремі позиції чинного законодавства України стосовно порядку запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Законом України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) дано нові визначення термінів «приватний інтерес», «реальний конфлікт інтересів» та «потенційний конфлікт інтересів». Порушене питання вказаний Закон врегульовує окремим розділом V.

Приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Суб’єкти, на яких поширюється дія Закону, зобов’язані:

вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі – Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – Національне агентство)чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз’яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

Звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов’язаний вжити передбачені Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов’язана звернутися за роз’ясненнями до територіального органу Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у розділі 5 Закону.

Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз’ясненням пізніше було виявлено конфлікт інтересів.

У разі невиконання вимог антикорупційного законодавства щодо неповідомлення про конфлікт інтересів настає відповідальність за корупційне правопорушення, передбачена ст. 1727 КУпАП, а саме:

Неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі невжиття заходів щодо протидії корупції настає відповідальність за корупційне правопорушення, передбачена ст. 1729 КУпАП, а саме:

Невжиття передбачених законом заходів посадовою чи службовою особою органу державної влади, посадовою особою місцевого самоврядування, юридичної особи, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення, тягне за собою накладення штрафу від ста двадцяти п’яти до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підготувала пам’ятку

юрисконсульт Рівненського професійного ліцею Шеремета О.В.